Бабин Яр – місце масового розстрілу євреїв, ромів й інших громадян України, які перебували на території Києва. Фашисти не мали пощади ні до дітей, ні до жінок, ні до літніх людей – вбивали всіх. Зараз, під час воєнних подій, ця трагедія відчувається ще більш гостро, ніж це було у мирній країні.
Учні 10-11 класів відвідали урочище Бабиного Яру, пройшлися Дорогою Скорботи, побували в символічній синагозі, де на стелі намальовано зоряне небо, і зірки розташовуються на стелі так, як 29 вересня 1941 року, дізналися багато жахливих фактів, сповнених болю й трагізму.
Звичайно, морально важка екскурсія, але дуже-дуже потрібна, щоб діти розуміли ціну людського життя, що не можна допускати катів на територію рідної держави і треба боротись за власну долю, долю свого народу.
День миру мав би бути мирним для всіх народів і всіх країн. Але, на жаль, вороги України так не вважають. Та й нехай...На вільний народ важко вплинути вранішніми тривогами. Як представники демократичної держави, ми вирішили пригадати усі найбільші геноциди народів світу, аби ніколи, ніколи таке не повторювалось, бо лише життя має значення.
Учні 10-11 класів підготували доповіді про геноциди проти індіанців, ромів, українців, зібрали інформацію про геноциди у Сребрениці, Руанді, Бучі тощо. Від усіх цих жахів моторошно, волосся стає дибки і не хочеться вірити, що це відбувалося і відбувається в реальному світі...Як так?.. Адже всі ці люди, які знищували, депортували цілі народи, колись були дітьми, що ж на них вплинуло? Чому вони стали злочинцями? Чому світ інколи виправдовує ці злочини проти людства? Чому зараз це відбувається на території нашої держави? Безліч питань і так мало відповідей...
Тож, аби наші діти виросли з гуманністичним світоглядом людьми, дорослими й повноцінними, кожен урок відбувається під гаслом життєствердності, любові, історичного аналізу, поєднання наукового й почуттєвого, це так важливо для кожної юної людини, яка тільки обирає свою стежку у дорослому житті.
Творімо добро й пам'ятаймо всіх, хто віддав своє життя заради миру й права називатися ЛЮДИНОЮ!
Сьогоднішній ранок був досить важким для кожного громадянина України, лунала повітряна тривога, було чути звуки вибухів. І вчителі, а тим паче учні й батьки, сумнівались, а чи варто йти до школи? Чи відбудуться уроки й товариська спортивна зустріч, до яких так готувалися вчителі? До останньої хвилини ми не вірили, що все заплановане здійсниться...
Але, на щастя, учасники заходу виявилися надзвичайно сміливими, завзятими людьми, які впевнено крокують до своєї мети, не зважаючи на обставини. Бо життя триває, і треба цінувати кожну дорогоцінну хвилину. Тому 10-11 класи вирішили наприкінці робочого дня весь негатив перетворити, якщо не на позитив, то на дію, рішучу й сконцентровану, так розпочалася футбольна гра.
Дві команди, два лідери, футболісти щиро віддані справі, м'яч не встигав торкатися землі, це була не просто гра, це було життя...Хоч гра була й товариська, і був важливий процес, а не результат, але учні з усім запалом віддавалися футболу.
Що тут скажеш, це треба було бачити!!! Так що приходьте в гості!
У нас, що не день, то День фізкультури, адже спорт є невід'ємною частиною нашого життя, як-не-як, школа імені Валерія Лобановського. Тому трохи із запізненням поділимось світлинами з нашого спортивного свята. Наші учні з величезним бажанням брали участь у змаганнях: естафети, командні ігри тощо, навіть деякі вчителі не втримались, аби не долучитись до гри у волебол, адже дорослі у душі – маленькі діти.
Сімейна, дружня, комфортна атмосфера – головні атрибути, що чудово поєдналися із програмою заходу, яку організував вчитель фізичної культури – Гриша Володимир Миколайович. І вчителі, й учні, під час завершення заходу були втомлені, фізично виснажені, але неймовірно щасливі.
Певні, що всі ще довго будуть згадувати спільне спортивне святкування Дня фізкультури.
День знань у 2023 році - це символ мужності, незламності, сили духу. Щиро дякуємо вчителям й учням, що, незважаючи на війну, вони гордо й самовіддано продовжують свою справу. Україна має пишатися своїми синами й дочками, які вивчають українське, навчають українському, люблять українське і віддають своє життя за рідну Неньку. День знань цьогоріч був і сумним, і веселим, і хвилюючим, і життєствердним, але найголовніше – він був справжнім, без зайвого пафосу, без зайвих слів, які могли б зруйнувати атмосферу сімейного свята, адже шкільна родина завжди крокує поруч із батьківськими родинами, які виховують школярів.
День пам'яті захисників України – це день трагізму й честі, смутку й шани до людей, які загинули за мир в Україні, за волю і незалежність нашої Батьківщини! Безліч випускників нашої школи зараз знаходиться на передовій, величезна кількість працює задля Перемоги в тилу. Наша школа, на жаль, понесла втрати серед випускників через війну: Віталій Полонський, який загинув у 2014 році, захищаючи територіальну цілісність України, Святослав Дмитрів, який загинув у 2015 році, Олексій Войтенко, який у 2022 році поліг у бою під час повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Вічна пам'ять та слава Героям!
